Вітаю шановні колеги моделісти! Представляю свою крайню роботу- танк передових арт-спостерігачів Pz.Beob.Wg III Ausf F. Ця модифікація трійки не дуже популярна серед моделістів, мабудь із за того , що багатьом не зрозуміло для чого цей танк взагалі зробили і яка від нього користь. Інформації по арт-спостерігачам, дійсно, мало. Також не дуже багато і фото таких танків.
У лютому 1943 по квітень 1944 262 шт Pz III було переобладнано під мобільні броньовані спостережні пости артилерійських коригувальників для частин самохідної артилерії. Танки отримали додаткові 30мм бронелисти в лобовій частині корпусу, нову більш товсту маску, в якій в по центру був змонтований кулемет ,а праворуч макет гармати. Курсовий кулемет також був відсутній. Були встановлені радіостанції FuG 8 та FuG 4. В башті встановлено перископ TBF 2.
Як на мене то танк дуже цікавий. Я давно хотів зібрати таку модель.
Вирішив зробити він’етку, із банальним сюжетом- танк заблукав і намагаєтся знайти вірний шлях. Командир звіряється із картою, а екіпаж користуючись вільною хвилиною розминає спини та ноги. Танк із Artillery-Regiment 103, Ковель 1944р.
У складі 4 танкової дивізії Вермахту був 103 артилерійський полк. На час боів під Ковелем він мав 30 самоходних гаубиць: 16 «Гриле» та 14 «Хуммелів». Побатарейно вони взаємодіяли із різними підрозділами Вермахту та СС, забезпечуючи їм мобільну артилерійську підтримку на різних напрямках ударів. До складу кожної батареї входило по два танка арт-спостерегачів Pz III або БТРів Sd kfz 250. Невідомо точно скільки було задіяно під Ковелем Pz.Beob.Wg III, але відомо що восени 1943 в 4 дивізії їх було 9. Із них 6 мали вкрай зношену матчастину, тому припускаю що до Ковеля дожили принаймі 3 штуки. Є лише одне фото такого танка на момент боїв за Ковель. За мотивом цього фото я і будував свою модель. Танк в повністю білому камо. Але я захотів зробити свій варіант танка, яким би він міг теоретично бути на іншій машині, в облізлому зимовому камуфляжі та з тактичним номером. Тому це є збірний образ. Танк №1, 2 батареї
Трохи передісторії. Взимку 1944 р. Червона армія успішно наступає на території Правобережної України. І в лютому 1944 вже готувалася нанести удар в напрямку волинського міста Ковель, який як раз знаходився на стику німецьких 2-й армії груп армій «Центр» та 4й танкової арміі груп армій «Південь». Місто було транспортним вузлом через який проходило шість залізничних гілок та декілька важливих автошляхів. Тому для німців було дуже важливо зберегти контроль над Ковелем. Також Ковель бів единим великим містом в цій місцевості оточений лісами, болотами та великою кількістью малих річок, що дуже сильно заважало пересувати війська поза існуючими шляхами.
Підходи до міста охороняла бойова група Бах-Зееловски, яка складалася із різноманітних охоронних підрозділів вермахта та СС та підрозділів забезпечення. Самим боездатним був 17 кавалерійський полк СС, особовий склад якого в цій ситуації воював спішившись як звичайні гренадери. З ходу захопити Ковель у червоної арміі не вийшло. І на деякий час тут було затишшя. Але вже у березні в результаті наступу 2 Білоруського фронту Ковель було повністью оточено.
8 березня Гітлер видав наказ №11 в якому він висунув нову оборонну концепцію, де великі міста оголошувались «фортецями» і мали оборонятись до кінця. Тому Ковель став «фортецею» і його гарнізон не мав права здаватись. В умовах оточення німці як могли укріпили свої позиції та готувались до найгіршого. Кількість німців була біля 5 тис. Танків не було, зате був бронепотяг та декілька протитанкових гармат.
Сили гарнізону було вирішино підсилити за рахунок 5 дивізії СС Вікінг, 4000 вояків разом із технікою. Вони мали пробитись до Ковеля та виправити ситуацію. Командир дивізіі Вікінг группенфюрер СС Гілле навіть вилетів на літаку до Ковеля щоб з’ясувати обстановку на місці. Та своєю присутністю заспокоїти гарнізон.Незабаром він сам очолить гарнізон. Місто постійно піддавалось точковим ударам радянської арміі і партизан. Вони шукали слабкі місця в обороні для нанесеня подальшого основного удару. Таким чином кільце оборони постійно зменьшувалось і німці вже були в відчайдушному положенні а допомога все ніяк не йшла. Сили наступаючої групировки « Вікінга» виявились заслабкими щоб пробитись до міста. До того ж заважала погода. В березні та квітні 1944 р. валив сніг, заморозки змінювались відлигою. Місцевість стала непрохідною для техніки. На допомогу «Вікінгу» були направлені підрозділи 4 та 5 танкових дивізій Вермахта. А також окремі піхотні підрозділи інших дивізій. З трьох сторін вони поступово просувались в напрямку Ковеля, ведучи важкі бої із Радянськими військами. Погода погіршувалась. Як казав один із солдатів 4 танкової дивізії, описуючи місцевість на якій вони мали наступати: - Багно, вода і знову багно. Техніка загрузла в суміші із льоду, снігу та грязюки. Відстань у 2 кілометри змогли подолати за 7 годин.
Отже, 4 квітня 1944 року з північного напрямку в напрямку Ковеля наступає бойова група у складі піхоти 12 гренадерського полку, танки 1го батальону 35 полку 4 танкової дивізії Вермахта, та 6 рота «Пантер» дивізії СС « Вікінг». Просуваючись рідким перелісками та шукаючи твердий грунт вони виходять на відкритий простір середню частину якого займала стратегічно важлива висота прозвана німцями «Яйце». Пантери які йшли в авангарді потрапляють на мінне поле. Головна пантера підірвалась на міні, інші теж зупинились не наважуючись рушати далі. 8 замаскованих радянських гармат одночасно відкривають вогонь з висоти и головна пантера одразу загорілась. Інші відстрілюючись відступили до лісу. З ходу пройти цю ділянку не вдалось. За ніч поки німці сиділи в лісі, сапери размінували проходи до висоти. Та підтягнулась самохідна артилерія 103 го арт.полку 4 Т.Дивізії Вермахту. Батарея «Хуммелів» приготувалась до своєї роботи.
Вранці самотній танк арт-спостерігач повільно пересуваючись зайняв зручну позицію на краю лісу. Він мав коригувати вогонь самохідної артилерії. Гренадери ховаючись за чагарником чекали свого часу. Радянські солдати також помітили поодинокий німецький танк та відкрили вогонь по наглій німецькій бляшанці. Але було вже пізно. Перші вибухи 150 мм снарядів «Хуммелів» вже накрили висотку. Не гаючи часу гренадери кинулись в наступ. Прикриваючись вогневою завісою вони швидко просувались до пануючої висоти. За їх діями в бінокль спостерігав командир танку арт-спостерегача, він чекав від гренадерів сигналу. І ось він- зелена ракета взлетіла у височінь. Це означало , що гренадери вже поряд і потрібно припиняти вогонь. Обстріл припинено. Гренадери вже на висоті. Червоноармійці не витримують і відступають. Висота «Яйце» зайнята.
Інші бойові групи німців також просувались з важкими сутичками. Поступово долаючи радянські заслони, вже 6 квітня коридор до міста було пробито, осада тимчасово була знята.
По моделі, сам набір не поганий, традиційно для Драгона купа різних запасних детелей. Є травло але нажаль відсутні набірні траки.
Фарбував акрилом Валехо, рідина для сколів Mig. Фігури розписував темперою. Із допів : антена- Панцер Арт, екрани – від іншої трійки Драгон, Ящики- один Мініарт інший саморобний. Відро- Дан моделс.
Бажаю приємного перегляду.
